За кордон із дітьми: мої 6 уроків зі стипендійної подорожі

10 важливих пунктів успішної стажерської програми
19.04.2019
Show all

Отримати наукову, дослідницьку чи професійну стипендію у віці, коли у вас вже є діти, – це вже велика цінність сама в собі. У студентські роки, вкладені кошти і час у власний розвиток цінуються менше і сприймаються як даність. Вийти за межі звичної рутини у більш зрілому віці, поїхати в іншу культуру чи науковий контекст і зануритися у власний професійний розвиток — що може бути кращим?

А як же діти? На перший погляд може здатися, що з дітьми важко зануритися у власне зростання, що це про домашню рутину чи просто про купу проблем, бо дитячі потреби будуть домінувати. Це некомфортно і страшно. Звісно, багато залежить від внутрішнього ставлення, але для мене це все точно не так.

Для мене бачити власних дітей поруч, які розвиваються семимильними кроками, пізнаючи іншу культуру і мову, будуючи власний світ, — це про наш спільний розвиток. Це про забезпечення їм відповідної підтримки, демонстрацію певної моделі поведінки, вміння дати спільно раду з різними обставинами, можливість разом тішитися усім досягненням та успіхам.

Переважна більшість наукових і дослідницьких стипендій дозволяє брати з собою родину. За проїзд і перебування родини платити треба самостійно, але дозволи та формальні документи на побут сторона, яка запрошує, часто забезпечує без проблем. Облаштування дитини — навчання, гуртки, медичні питання — це теж відповідальність батьків. Але тут важливе право дитини офіційно і легально навчатися та проживати в іншій країні. Для мене це також — інвестиція в розвиток дітей.

Зі старшими двома дітьми ми прожили майже пів року у Варшаві, перебуваючи на стипендії Gaude Polonia. А з народженням наймолодшого — поїхали разом на програму Fulbright’а у Вашингтон. Обидва досвіди були надзвичайно позитивними для нас усіх, тож я зібрала 6 уроків, які я зафіксувала для себе, взявши дітей у тривалі професійні подорожі.

Звісно, у кожного з нас стипендійний досвід з дітьми буде унікальним і не завжди легким і гладким. Але мені б дуже хотілося, щоби комусь мої спостереження допомогли позбутися страхів, стали натхненням і спонукою до дії.

  1. Як адаптуються діти різного віку

Мені здається, оптимально брати з собою дітей шкільного віку. З мого досвіду, досить легко адаптуються учні початкової школи — вони вже вміють співпрацювати в колективі, ще не так хвилюються за думку ровесників, як підлітки, а навчальний матеріал у молодшій школі порівняно нескладний. Крім того, згідно з дослідженнями (напр., Е. Ґопнік та ін. “Науковець у колисці”), до досягнення пубертату дітям легше дається процес вивчення іноземної мови.

У більшості країн усі без винятку діти, які перебувають легально на території країни, мають право на безкоштовну шкільну освіту. Натомість, з садочками справа складніша — у деяких містах можуть бути великі черги й мало місць, а у США, наприклад, як правило, не передбачено безкоштовного дошкільного навчання. Якщо школа прив’язана до місця проживання, а це місце можна заздалегідь обирати, то корисно буде звірити рейтинги, відгуки та місце розташування школи, закріпленої за тим чи тим районом осілості.

Разом з тим, я залишаюся великим прихильником того, щоби знайти можливість взяти з собою у подорож дітей будь-якого віку. Для зовсім маленьких, якщо є можливість, краще взяти ще одного дорослого на підмогу. Перебування на стипендії з немовлям для мене було можливим лише завдяки співучасті мого чоловіка.

  1. Можливості дорослого

Дуже важливо, щоби розклад дорослого під час стипендії дозволяв мінімальну гнучкість. Здебільшого, діти у школі не до самого вечора, тож робочий час у мене був лише до 16 години. Деколи група продовженого дня працювала до вечора, але ця послуга може коштувати додатково. Водночас, деякі справи я могла полагоджувати з дітьми чи працювати ввечері вдома. Дитина також може захворіти і потребувати дорослого вдома — важлива гнучкість і узгодженість цих питань зі стороною, яка запрошує.

Якщо батьки володіють мовами країн, де живуть під час стипендії, це додатково сприяє адаптації дітей. Мені це давало можливості спілкування з людьми, під чию опіку потрапляли діти, спілкуватися з чужими батьками. Наприклад, мені довелося пояснювати вчителям, що донька у перші дні школи не злісно ігнорує їх, а просто є доволі замкненою і не знає, як поводитися. Це допомогло їм зрозуміти її і виробити певний підхід. А завдяки їхньому дружньому коментареві я змогла пояснити доньці, як розгублено почуваються вчителі, коли вона замикається в собі. Прощалася вона з учителями вже як найкращі друзі. Варто зазначити, що нам страшенно пощастило з усіма вчителями й вихователями в інших країнах. Утім, знаю сім’ю, чиїм дітям довелося змінювати школу через те, що вчитель з новеньким учнем не знайшли порозуміння.

  1. Зміна середовища, зміна школи

З першого до останнього класу я навчалася в тій самій школі, тож мені здавалося, що зміна шкільного середовища — це важко і лячно. Але доросле життя показало, що сьогодні ми змінюємо робочі колективи і середовища дуже часто. Тому ця навичка зміни, як на мене, дітям буде лише на користь.

Мої доньки засвоїли урок про користь змін під час першої поїздки, коли їм було страшно вступати в нові обставини. Їхній досвід врешті був успішним, але навіть якби це було не зовсім так, переваги навички адаптації до змін для мене залишаються очевидними. А змінити некомфортну ситуацію завжди можливо. Успішний досвід дав моїм донькам певність, що нове середовище — це цікаво й пізнавально. І не так страшно, як може здаватися.

  1. Мовне питання

Немає сумнівів, що мова найшвидше і найкраще вивчається у мовному середовищі. Особливо це стосується дітей. Я була вражена, наскільки широкими є можливості дитячого мозку, спостерігаючи за середньою донькою, яка приїхала у США, не володіючи англійською взагалі. А за 8 місяців навчання у першому класі, вона розмовляла вільно, без акценту, а також прекрасно володіла письмом і читанням іншою мовою. Я спостерігала, як вона хапає цілі мовні конструкції, викладаючи в голові парадигми й узгоджуючи у відповідності з ними нові слова.

Переконана, що для дітей молодшого шкільного віку вчити мову перед поїздкою з репетиторами — невдячна справа. Принаймні, про це свідчить наш досвід — обоє моїх доньок ходили в садок чи згодом у початкову школу й легко дали раду з іноземними мовами. Натомість, старшим школярам знати мову заздалегідь може бути важливо. Їм треба якнайшвидше влитися в середовище, розуміти шкільний матеріал і бути прийнятими своїми ровесниками. За сприятливих обставин, діти будь-якого віку за кілька місяців суттєво вдосконалюють іноземну мову, гостро відчуваючи втіху від власних можливостей.

  1. Розуміння іншої культури

Привізши дітей в іншу країну, дуже раджу не обмежувати їхній досвід лише школою. Варто знайомити їх з містами, парками, водити на гуртки, показувати музеї та театри. Дітям важливо бачити різні види діяльності, різних людей, різні способи поведінки, інтереси, цінності. Так вони пізнають іншість та іншу культуру, здобувають розуміння розмаїтості світу, його природи, міських просторів та людей, що його населяють. Тобто, використовують можливості подорожі — сповна.

  1. Друзі

Окрему увагу я намагалася присвячувати дружбі моїх дітей (це легше у молодшому віці): знайомилася з батьками, запрошувала нових друзів у гості чи домовлялася кудись разом піти. Завжди відгукувалася, коли хтось запрошував моїх дітей на день народження чи в гості. Пробувала допомогти дівчатам полюбовно і з гумором розв’язати конфліктні ситуації або просто знайти точку співчуття і розуміння для дитини, яка вступила з моїми в конфлікт. Мені здавалося, що моя залученість допомагала дітям закріпити дружні стосунки. Хоч звісно, свою дружбу вони будували самі.

Взяти дитину з собою у професійну подорож — це також дати їй можливість побачити, як розвивається мама чи тато. Що здобуває, як організовує свою роботу й побут, як піклується про дитину в новому середовищі. Це також можливість показати, що попри різні життєві обставини для вас бути поруч з дитиною — найважливіше. І навіть якщо дитині здається, що вона не хоче їхати і боїться міняти звичне життя, на мою думку, варто наполягати. Діти мають замало досвіду для розуміння можливостей і контекстів, і лише дорослі допоможуть їм побачити, наскільки світ до них привітний і відкритий. І скільки у ньому можливостей.

Рябчук Софія
- досліджує культурний розвиток дитини, креативне мислення, музейну освіту. Едукаторка, перекладачка, мама трьох дітей.