Як скласти музейний маршрут для сімей із дітьми

Як діти вчаться любити читання або 7 стереотипів, яких краще уникати
15.12.2017
Школа, сім’я, музей — як східні практики осмисленого буття стають трендом
17.12.2018
Show all

Сьогодні чимало людей відвідує музеї цілими родинами. А родина з дітьми — це люди різного віку і різних інтересів. Батькам малих дітей доводиться непросто. Їм треба зрозуміти, що вони самі хочуть побачити, а водночас — чим зацікавити дітей. Як усім разом бути тихо, не бігати, не чіпати твори, а врешті, як правило, доводиться цілковито слідувати потребам дітей. Сім’я з дітьми — це також виклик для музейних працівників: як зробити так, щоби члени однієї родини з різними інтересами, отримали задоволення від відвідин музею?

Дедалі більше музеїв світу пробують скерувати родину, пропонуючи певні маршрути. Музейні освітні відділи намагаються подбати про різноманітні аудиторії відвідувачів і готують спеціальні матеріали, які можуть стати першим поштовхом до занурення в музейну експозицію. Маршрути сім’ї можуть використовувати на власний розсуд, зовсім не обов’язково слідувати їм крок у крок. Але мати доступ до такої підказки — родинам буде лише на користь.

Варіантів таких сімейних маршрутів сьогодні безліч — у цій статті я перелічую декілька найпопулярніших. Якщо маршрути побудовані на експозиції музею, то вони можуть жити власним життям досить довгий час. Найвищий відсоток музеїв, які готують подібні маршрути, у світі серед художніх.

Один з найпоширеніших музейних маршрутів — квест або scavanger hunt. Листок із цікавими завданнями, які передбачають пошук і детальніше знайомство з різними експонатами в музеї, можна взяти (як правило, безкоштовно) при вході, роздрукувати з дому чи користуватися на місці онлайн. У Києві цю пізнавальну гру вже багато років практикує Музей Ханенків, до окремих виставок її готують у Мистецькому Арсеналі, а також інших українських музеях. Квест розрахований на дітей певного віку, охоплює якнайширше експозицію музею, але разом з тим — кількість завдань у ньому обмежена. Перевантаженість і бажання показати якнайбільше може втомлювати малих відвідувачів. Краще зробити два типи квесту, якщо завдань на один зібралося забагато. Завжди плюс, коли діти різного віку отримують різні квести відповідно до своїх вікових можливостей.

Маршрут може бути не лише внутрішньомузейним. В Одесі Фонд «Друзі музею» створив міжмузейний маршрут «Карта музейного знавця», у якому задіяно 11 музеїв міста. Маршрут спонукає сім’ю у вільному темпі заглянути у кожен музей, та розв’язати 3 завдання, запропоновані кожним. Міжмузейні проекти особливо цінні тим, що дають музеям можливість побачити свою партнерську, а не конкурентну роль, а музейним педагогам — попрацювати разом і поділитися досвідом один з одним. Наприкінці квестів музеї часом готують для дітей дрібні нагороди за «витривалість» у проходженні усіх завдань.

Іншим типом самостійного музейного маршруту є ті, що не просто передбачають індивідуальний пошук відповідей, а потребують активної залученості співрозмовника. Таким маршрутом сімейного спілкування можна назвати «Листівковий тур» у музеї Американського мистецтва Еймона Картера. Тур складається із 7-х листівок. З одного боку зображений твір мистецтва, а з другого — набір питань, які дорослі з дітьми можуть обговорити біля твору разом. «Листівковий тур» працює в музеї уже кілька років. Перший наклад, надрукований за гроші донорів, музей поширив серед відвідувачів. А наступні — позичає на час відвідин безкоштовно.

Освітній відділ Національного художнього музею України розробив цілий курс за принципом маршрутів сімейного спілкування, що називається «Патяки-маляки». Маршрут можна пройти раз на місяць у неділю упродовж першої половини дня, і щомісяця він інший. Великою перевагою для дітей є можливість створити наприкінці тематичні саморобки. А доступність маршруту упродовж довшого часу (4 год.) не перевантажує зали і столи, за якими можна творити. Питання у маршруті свідомо побудовані так, що дитина має поділитися з дорослим своїми спостереженнями, враженнями та інтерпретаціями побаченого.

У техаському Музеї сучасного мистецтва у Форт Ворті при вході можна взяти альбом ескізів, що називається «Десять сторінок». Альбоми ці складаються зі сторінок різного розміру та фактури (можуть бути у клітинку чи лінійку, акварельний папір чи розмальовки, може бути карта залів музею чи сторінки, які залишилися з інших освітніх програм). На початку зшитку є короткий вступ про те, наскільки чернетки та ескізи важливі у роботі художника, про користь вправ з копіювання чужих робіт і запрошення дитини творити свої ескізи у залах музею.

Національний музей у Варшаві здизайнував квестові завдання для дітей для кожної зали окремо. Роздруківку можна взяти безпосередньо в залі, завантажити вдома з сайту музею чи дивитися просто онлайн. Хоч завдання побудовані також у стилі квесту, але не передбачають нагород і є грою заради гри. Сім’я може взяти сторінки у тих залах, які найбільше подобаються, чи де батьки хотіли би провести більше часу і мають можливість зайняти дітей обіч себе. Музей також готує подібні квестові завдання до всіх тимчасових виставок — кожна тема витримана в одному дизайнерському стилі. Чимало квестів перекладено англійською, а деякі зали мають окремі сторінки для дорослих і для дітей.

Цей же Національний музей у Варшаві готує ще один спосіб для спрямування та полегшення самостійних відвідин батьків із дітьми. Разом із Дитячою музейною радою Освітній відділ НМВ готує так звані «дитячі аудіогіди». Це аудіокоментарі до мистецьких робіт, представлених у музеї, створені дітьми для дітей. Відповідно, акценти у розповідях будуть зроблені досить відмінні від того, що розповідає «дорослий» аудіогід, який представлений у музеї у вільному доступі кількома мовами.

Сучасні медіа можуть допомогти зробити самостійні відвідини значно цікавішими. Деякі музеї викладають у відкритий доступ не лише аудіо-коментар до певного експонату, але й відео-коментарі, стилізовані відео-історії, ігрові додатки чи звуки певних музичних інструментів. Усе це можна побачити, стоячи перед об’єктом на екрані смартфона. Чимало з цього матеріалу може бути цікавим для дітей і значно урізноманітнити їхнє сприйняття нерухомого, закритого у вітрині експоната.

Особливої популярності у США останнім часом набуває музейний ігровий набір. Це певний набір різних речей у мішку або сумці, який можна позичити (платно чи безкоштовно) на вході і віддати на виході з музею. Можливість позичання може бути обмежена в часі (наприклад, лише у певні години на вихідних) або ж постійною у касі музею. Ігровий набір розрахований переважно на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Він також спонукає родину до активного спілкування довкола музейних експонатів.

Музей сучасного мистецтва Гіршгорна спільно із Смітсонівською бібліотекою пропонує сім’ям з дітьми до 10 років щосуботи з 10 до 14 год. взяти такий ігровий набір й «опрацювати» його у залах музею. Програма називається «Check it out» – аналогія до позичання книги з біблітеки. За стійкою для позичання таких наборів стоять волонтери-старшокласники, які приходять до музею спеціально допомагати у цьому проекті. У набір входить коротка інструкція про одну мистецьку роботу, яку організатори пропонують розглянути в музеї, книжка до теми твору, щоби почитати дітям, а також кілька іграшок (сніжок з вати чи кусочків конструктора), пов’язаних з темою. Організатори розповіли, що батьки далеко не завжди ідуть розглядати той твір мистецтва, до якого їх спрямовує інструкція. І це добре, бо свідчить про більшу свободу, що її дають самостійні відвідини та різні смаки й інтереси відвідувачів.

Ігровий набір в іншому Смітсонівському музеї — Національній портретній галереї — розрахований на дітей шкільного віку, які вміють читати. Кожен набір у сумці присвячений іншому портрету та його герою (двох однакових сумок немає). Але включає і повторювані речі — квестові пошукові завдання, можливість намалювати автопортрет з важливим для себе об’єктом поруч, набір прикметників, якими дитина готова охарактеризувати головного героя свого набору, а також можливість створити власний підпис до портрету цього персонажа. Відмінною у кожному наборі є шматяна іграшка-лялька, яка копіює героя. Як пояснили працівники музею, лялька необхідна насамперед заради тактильного контакту, такого важливого для дітей.

Ігровий набір Національного музею здоров’я і медицини у Вашинґтоні не є пов’язаним із жодним із експонатів. Його завдання — доступно представити дошкільнятам і школярам тематику музею поки батьки оглядають зали. Ігрова сумка медика включає в себе медичний халат, дитячу книжку про тіло, ігрові пазли з людськими органами, кусок тканини і голку з ниткою для імітації роботи хірурга, а також інструкцію до того, як користуватися торбою й певними освітніми матеріалами.

Окремої публікації заслуговують дитячі простори в музеях — вони часто теж розраховані на самостійні сімейні відвідини, у них чимало ігрових завдань та навчальних матеріалів. Здебільшого вони є лише частиною музейного маршруту і дають можливість родині трохи відпочити від ходіння по залах в обмежених стінах ігрової дитячої зони в музеї.

У підсумку хотілося би перелічити кілька очевидних переваг, що їх забезпечують сімейні музейні маршрути для самостійного користування. Відвідувачеві вони допомагають зорієнтуватися у музейному просторі, сприяють глибшому зануренню в історію та деталі певних експонатів, провокують активне родинне спілкування, якого без такої зовнішньої спонуки могло би не бути. Можливість потримати в руках навіть звичайний аркуш паперу з музейними ілюстраціями для дитини вже дещо компенсує потребу у тактильному контакті, якої музей об’єктивно забезпечити не може.

Водночас маршрути допомагають значно зекономити часовий ресурс музейних працівників, працюючи з відвідувачем. Розробити матеріали, які пропонує музей для родин із дітьми, треба лише раз на деякий час. А слідкувати за їх циркуляцією — не так часоємно. У виробництві такі матеріали є переважно низько затратними, а часом можна окупити їх виробництво, беручи невелику плату за користування. Щоби позичені речі не губились, можна брати у заставу документ чи певну суму.

У кожному разі такі матеріали свідчать про музей як про гостинну інституцію, яка дбає про свого відвідувача різного віку. Нікого ні до чого не змушуючи, не створюючи єдино правильних шляхів, а лише пропонуючи можливий маршрут, який зробить відвідини більш яскравими. І не лише для дітей, але й також для дорослих, для котрих завдання й історії, що їх музей пропонує дітям, переважно теж становлять великий інтерес. І залишають у пам’яті приємно і пізнавально проведений спільний родинний час.

Рябчук Софія
- досліджує культурний розвиток дитини, креативне мислення, музейну освіту. Едукаторка, перекладачка, мама трьох дітей.