Як розвивати дух креативності в школі

Креативне харчування або 8 способів навчити дитину не перебирати їжею
25.05.2017
Більше довіряти дітям
08.06.2017
Show all

З центру Варшави добиратися до цієї початкової школи майже годину. Величезне приміщення на околиці міста, в якому вчиться від 5-ти до 9-ти класів на паралелі. З першого по шостий включно — класична польська початкова школа. Старе приміщення школи пережило Варшавське повстання 1944 року, після якого місто було знищене дотла, а школа вціліла. Відремонтована, хоч і потребує свіжої побілки, школа все-таки має важливіші пріоритети для інвестицій.

Один з таких пріоритетів — загальношкільний проект «Сади науки і мистецтва», що триває цілий рік і в ньому беруть участь усі учні школи без винятку. Його суть полягає в тому, що кілька класів разом вивчають якусь мистецьку чи наукову тему протягом цілого року. Ходять на пов’язані з нею екскурсії та заняття за межами школи, готують власні презентації, збирають матеріали. А тоді на кінець року готують в одному класі з цієї теми цілу експозицію, де представлено різні об’єкти, готові презентації та супровідні матеріали для оповідей, є чимало ігрових завдань з призами, пригощання, місця для селфі, костюмовані екскурсії, які проводять самі діти з класу, який готував експозицію. А на оглядини запрошують гостей.

На вході гостей зустрічають самі учні — кожен гість отримує учня-провідника, який водить по класах з експозиціями. Перед стартом екскурсійної програми — офіційна частина в залі, де присутні всі гості — представники місцевої влади, директори і вчителі сусідніх шкіл, партнери школи (зокрема працівни
ки музеїв). Гімн на початку, короткі промови, трохи історій про підготовку проекту, відеодокументація.

Далі була екскурсія по класах, експозицію в яких школярі разом з батьками готували напередодні. Кінцева презентація усіх проектів триває 3 дні — день на підготовку, день на презентацію школярам і гостям, а в суботу — екскурсії для батьків і друзів. Загалом учні приготували 26 тем. Більшість декорацій були створені з картону, паперу, тканини, виробів самих учнів та окремих роздобутих серед знайомих предметів.

Наприклад, шестикласники готували тему «То зробила книжка» про історію друкарства, популяризацію читання, улюблені твори класу, поняття екслібрісу чи що таке видавничий процес. Вони приготували серію плакатів, гігантські книжки з картону та електронну презентацію про виникнення книги. Четвертий клас готував тему «Китай — у країні дракона», де діти розповідали про китайські винаходи, історію і культуру Китаю, представляли й обігрували листівки і завдання, які зібрали під час занять в Національному музеї Варшави, присвячених китайським ученим в мистецтві. Цілий стенд розповідав про Велику китайську стіну, зроблену з… кубиків цукру. Можна було розгадати кросворд, скласти танграм, чи покерувати роботом, схожим на китайського воїна.

Велике враження на мене справила експозиція «Невидимий світ, або як дивитись, щоб побачити», присвячена здатностям ока, поняттю ілюзії, а також — світу незрячих. Посеред класу був розставлений лабіринт, через який можна було прийти з затуленими очима і спеціальною паличкою, щоби відчути, як пересуваються незрячі. Можна було також відгадувати речі на дотик у темній коробці, оглядати ілюзорні малюнки — зокрема зроблені власноруч. А також пізнати механізми, чому мозок саме так, а не інакше сприймає зорову інформацію. Цікаво, що на експозиції дітям допамагав молодий незрячий чоловік, з яким цей клас познайомився у процесі підготовки теми. Він був справжнім другом класу, приходив під час року їм розповідати, як сам став незрячим, які проблеми перед ним постають, як йому живеться у сучасній Варшаві. 

Ще учні приготували історії польської шляхти і її палаців з пригощенням і стендом для фото, оригінальну експозицію про «Сіль і її таємниці» (вхід на експозицію пролягав через «соляну шахту», в якій чергував шахтер, що спускав нас на уявному ліфті). Між іншим, соляна експозиція теж була присвячена темі здорового харчування — учениця розповідала про небезпеку надмірного споживання солі, яке сьогодні дуже поширене. Вдалося також заглянути до світу кіно, історій замків і до «Фантастичного світу казок і байок».

Учителі переконані, що проектів подібного масштабу — коли вся школа задіяна у спільній справі — у Варшаві більше немає. А от користь від такої діяльності — велетенська. Вона має кілька складових:

  1. Це користь пізнавальна. Ціла група дітей глибоко вивчає якийсь матеріал у різних розрізах — історію, впливи, сучасну ситуацію, культурні зміни, кухню, соціальну складову. Крім того, ці знання не обмежуються однією групою — діти ними діляться з одношкільниками, які упродовж двох днів активно відвідують кожну експозицію.
  2. І звідси друга користь — презентаційна. Не досить опанувати матеріал самому, ще треба вміти його представити. Навичка – надважлива в сучасному світі. Навіть якщо комусь це вдається гірше — поруч завжди є в кого повчитись та надихнутись варіантами подачі матеріалу. Ця складова також передбачає найактивніше залучення креативного мислення та командну роботу.
  3. Соціальна користь. Ціла школа працює над спільною справою, яка дуже єднає учасників. Особливо зближуються учні, вчителі і батьки кожного класу чи класів, які готують одну тему. Вони проводять разом активно час не лише під час фінальних презентацій, а й на спільних пізнавальних вилазках упродовж року. Різні класи також ближче знайомляться між собою та з учителями/батьками інших класів. Важливим також є підняття соціальних тем — екології, людей з особливими потребами, здорового харчування — і поширення їх серед шкільної громади.
  4. Здорова конкуренція. Кожен клас готує і представляє різні теми, тому прямих змагань тут бути не може. Але кожен хоче показати свої здобутки якнайефективніше і працює над тим, не покладаючи рук. Тут немає переможців і переможених, але є стимул для праці і розвитку. Це якраз той тип конкуренції, який не є згубним для самооцінки окремої дитини і команди, які регулярно програють. Кожен може бути яскравим в рамках своєї теми, кожен хоче представити її якнайкраще.
  5. Почуття гордості. Вже згадана здорова конкуренція сприяє здоровій самооцінці і відчуттю власної унікальності. Відвідини гостей зсередини і ззовні дуже важливе — це додає дітям гордості — вони чують себе експертами у своїй темі, здатними ділитися знаннями і креативно їх представляти як дітям, так і дорослим.

Можливо, такі проекти відбуваються в українських школах також — хочеться, щоби їх було якнайбільше. Вони вимагають додаткових зусиль і часу, але користі приносять непропорційно більше. Без сумніву, вони залишають дітям ще яскравіші спогади про школу і допомагають здобути навички, дуже важливі в сучасному світі. Вони також є пізнавальними для вчителів — діти часто пропонують креативні рішення представлення матеріалу, які вчитель може запозичити для подачі інших пізніших тем.

 

Рябчук Софія
Кураторка дитячих проектів у сфері культури, дослідниця питань розвитку дитини, едукаторка, перекладачка