Як навчитися жити без поспіху… у картин

Школа, сім’я, музей — як східні практики осмисленого буття стають трендом
17.12.2018
Діти в музеї: з якого віку краще починати?
16.01.2019
Show all

Минулого року в теплу передвеликодню суботу музеї по всьому світу провели акцію День неспішного мистецтва. Акція була закликом до відвідувачів сповільнити крок, відмовитися від звичного поспіху й бажання охопити якнайбільше та присвятити спогляданню музейних експонатів більше, ніж типових (як кажуть дослідження) 8 секунд…

2018й був першим роком, коли до акції приєдналися українські музеї. На заклик приєднатися відгукнулося одразу 35 музеїв – маленьких і великих, сільських і міських – у різних регіонах України.

Національний художній музей України

Коли я зайшла в обідню пору у Національний художній музей України (NAMU) — враження було суперечне. З одного боку, у Музеї вирувало життя — журналісти з камерами й мікрофонами, відвідувачі й працівники роздають інтерв’ю, діти, що мовчки щось творять за столиком, групи дорослих ведуть бесіду перед картинами чи ходять по залах… А з іншого, Музей був наповнений урочистим спокоєм — розмови велися тихо, чимало людей сиділо на стільцях чи навпочіпки перед творами, мовчки вдивляючись, роблячи певні нотатки, рух по залах був повільним, оператори тихо знімали зали.

Національний художній разом з іншими музеями по всій країні пропонував у цей день відвідувачу присвятити годину часу лише п’ятьом творам мистецтва. Біля кожного експоната був присутній музейний працівник, який у разі потреби міг завести розмову про картину у формі діалогу, а не екскурсійного монологу.

У класичному варіанті Дня неспішного мистецтва, заснованого американцем Філом Террі ще у 2008 році, передбачається, що відвідувачі зберуться у певний час протягом дня разом обговорити побачене. Цим шляхом пішли у Музеї Ханенків — після години споглядання конкретних творів, група заздалегідь зареєстрованих на обговорення відвідувачів зібралася за чаєм. Відгуки учасників у Facebook свідчать, що група провела плідну й цікаву дискусію про побачене завдяки сповільненому спогляданню.

Музей Ханенків

Як ділилися потім враженнями музейні працівники та самі відвідувачі, багатьом хотілося поговорити про побачене. У Музеї Пінзеля Львові група відвідувачів навіть здивувалася «мовчазному» формату і попросила присутнього працівника провести екскурсію. Дехто — навпаки, хотів споглядати твори мовчки, без коментаря. В обох випадках йшлося про прискіпливе занурення в обмежену кількість мистецьких творів, на що зазвичай у відвідувачів немає часу. Для когось із присутніх досвід неквапливого споглядання став справжнім відкриттям, ключиком до розуміння мистецтва, оволодіння інструментом комунікації з ним.

Більшість задіяних в акції музейних працівників були захоплені процесом — для працівників це теж був спосіб вийти за межі звичних програм та екскурсій, глибше зануритися у дорогий серцю матеріал, поділитися власними спостереженнями та знаннями із зацікавленою аудиторією. Чимало музейників писали, що всі гуртом не вклалися у запланований час саме через те, що захопилися розмовою і провели перед творами навіть більше хвилин, ніж очікували на початку.

Київська картинна галерея

Та на відміну від планованих екскурсій, досвід неспішного споглядання — дуже індивідуальний. Відвідувач може слухати розмови групи, яка поруч, а може відійти убік чи перейти до іншого твору. Чи не повертає нас цей досвід у часи, коли єдиною можливістю споглядання мистецтва для більшості були сакральні твори у церкві? Приблизно так само могла почувати себе давня людина перед сакральними сюжетами на іконах, фресках чи мозаїках, вивчаючи деталі, символіку, замислюючись над питаннями буття. Чи не відсилає також нас цей досвід у дитинство, коли ми здатні неспішно вдивлятися в орнаменти на шторах чи шпалерах, помічаючи дрібні зв’язки та малюючи в уяві власні аналогії? У сучасному світі, переповненому прагненням встигнути якнайбільше, з притаманною йому швидкістю та масивом інформації довкола, ми змушені свідомо тиснути кнопки «slow motion» або «сповільнення» і робити переживання вдумливішими і гострішими власноруч.

Про переваги такого сповільнення у всіх сферах життя написано вже великий корпус текстів. Сповільнення перед творами мистецтва додає ще іншої якості: відточує візуальний інтелект, здатність помічати й аналізувати деталі, шукати непомічені досі зв’язки та промовисті прогалини. Як розповідали музейники, відвідувачі краєзнавчих музеїв (а ці музеї теж мають мистецькі колекції та брали участь в акції) зізнавалися, що бояться самого слова мистецтво, бо вважають, що зовсім у ньому не розуміються. Подібна акція допомогла комусь побороти такий стереотип й усвідомити, що кожен здатен розуміти мистецтво і бачити у творах щось важливе для себе.

Музей історії Києва

Цього року День неспішного мистецтва в Україні і світі відбудеться у суботу, 6 квітня. Чимало музеїв готуються до цього дня ще з минулого року, а дехто планує приєднатися вперше. В акції можуть брати участь не лише мистецькі музеї чи ті, які мають художні експонати, — минулорічний досвід немистецьких музеїв-учасників довів, що будь-який експонат може відкритися новими гранями та історіями, якщо з ним познайомитися ближче і прискіпливіше.

У планах українських музеїв на наступні роки — розширити час проведення акції від кількох годин до цілого дня, провести міжмузейну скайп-конференцію, щоб усі учасники відчули спільну справу і залученість у різних містах України, запровадити кілька подібних акцій на рік, розширивши досвід неспішного й осмисленого споглядання.

А цього року запрошуємо українські музеї та їхніх відвідувачів приєднуватися до акції у першу суботу квітня. Слідкувати за українськими новинами та учасниками Дня неспішного мистецтва можна на фейсбук-сторінці. Музеям, які хочуть взяти участь в акції треба надіслати інформацію про участь за посиланням. Відвідувачам, які хочуть отримати нагадування про День неспішного мистецтва, можна залишити електронну адресу для розсилки з нагадуванням незадовго перед подією у квітні. На пошту також надійде список музеїв-учасників та опис деталей акції у вашому місті. А ще — завжди варта просто подзвонити до улюбленого музею і запропонувати взяти участь в акції.

Дякую колегам за надані фото та коментарі

Рябчук Софія
- досліджує культурний розвиток дитини, креативне мислення, музейну освіту. Едукаторка, перекладачка, мама трьох дітей.