Більше, ніж відвідини: як американські музеї співпрацюють із підлітками

Діти в музеї: з якого віку краще починати?
16.01.2019
10 важливих пунктів успішної стажерської програми
19.04.2019
Show all

У своєму прагненні стати важливим місцем відвідин для різних аудиторій, сучасні американські музеї чимало зусиль покладають на співпрацю з підлітками. Молоді люди — відкрита й вимоглива аудиторія. Вони вже достатньо володіють контекстом для дорослої розмови, їм можна довірити дорослі завдання, обговорити недитячі теми, вони орієнтуються в молодіжних трендах, дивляться на звичне нестандартно, ще добре пам’ятають себе дітьми — можуть стати важливими радниками по роботі з наймолодшою аудиторією.

Водночас для самих підлітків участь у музейних програмах може бути надзвичайно важливою у подальшому розвитку. Невелике дослідження, яке провели чотири художні музеї у США кілька років тому серед дорослих, що колись відвідували музейні підліткові програми, з’ясувало, що 75% музейних “випускників” вважають свій досвід у музеї як такий, що мав найбільш позитивний вплив на їхнє життя — позитивніший, ніж вплив сім’ї, школи чи двору. Майже 55% з них заявили, що це був один з найважливіших досвідів, який вони коли-небудь переживали, незалежно від віку.

Та чи часто ходять до музеїв сучасні підлітки? Дехто з музейних працівників каже, що підлітки — це одна з найскладніших аудиторій у сенсі залучення. З батьками до музею вони ходять надзвичайно рідко, часу на регулярні заняття у музеях майже не мають — у них насичена навчальна програма у школі, підготовка до вступу у вузи. З позашкільними інтересами вони вже визначилися давніше. З друзями-ровесниками підлітки здебільшого проводять час в інших місцях. Чим музей може стати для них цікавим?

З підлітками сучасні музеї працюють у двох напрямках, які часом перетинаються: музеї створюють програми 1) для підлітків і 2) разом з підлітками. Перший тип діяльності назвемо інтерактивним, другий — партисипаційним. В інтерактивних заходах учасники-школярі обов’язково “включені” у музейне завдання, пасивних слухачів екскурсій серед підлітків у сьогодні зустріти важко. Музеї пропонують старшокласникам літні денні табори, воркшопи зі створення творів цифрового мистецтва, наукові експерименти, співпрацю з науковцями, художниками, архітекторами для кращого розуміння своїх професійних інтересів.

Інтерактивними є також шкільні екскурсії. Старшокласники, які приїхали на 3-годинне (!) заняття у Національний музей здоров’я і медицини у Вашингтоні, спершу прослухали лекцію про роботу мозку, перериваючись на ігри та питання-відповіді. Учні грали ролі “тверезих” і “п’яних” нейронів, справлялися з мультизадачністю, і навіть мусили пройти по нашвидкоруч створеному лабіринту у спеціальних окулярах, через які світ видно так, як людина бачить у стані сп’яніння. Для них це було весело, але й пізнавально: розмова йшла про те, чи можу я в такому стані сідати за кермо і приймати інші важливі рішення. Заняття це провів Арчі Фоббс, менеджер нейроанатомічної колекції, який згодом прокоментував свою роботу: “Моє завдання — не прочитати їм лекцію, моє завдання — стати для них подією!”

Наступною складовою цих шкільних музейних відвідин було знайомство із судовою експертизою. Дітям розказали головні принципи того, як за останками визначити стать, вік, ДНК людини та інші важливі для конкретного випадку речі. Учням видали запитальники і провели до столів, на кожному з яких був певний (штучний) останок з “конкретного” нещасного випадку. Школярі мали встановити учасників того випадку і визначити, де чиї останки. Закінчувався музейний візит загальною екскурсією-розмовою.

Та крім занять, де підлітків заохочують інтерактивно реагувати на різні завдання, музеї пропонують й іншу форму співпраці — партисипаційну. Це коли музей запрошує молодих людей до цілком дорослої участі у своїй роботі. Такою може бути волонтерська праця, професійне стажування в музеї, це також можуть бути музейні виставки та інші проекти, які курують та презентують самі підлітки.

Щоби стати волонтером у музеї, школяреві треба заповнити анкету, написати мотиваційного листа чи зняти відео, оформити дозвіл від батьків, і заповнити чимало документів. Волонтерський статус дає можливості знижок у музейних кафе чи крамницях, полегшує добирання до деяких музеїв, а за потреби — дає можливість показати у школі певну кількість відпрацьованих годин як служіння громаді. Ці години школа може вимагати як обов’язкові чи вибіркові, але ніколи вони не бувають зайвими, бо здебільшого є предметом гордості школярів.

На піврічну волонтерську музейно-бібліотечну програму-2019 у Смтсонівському інституті записалося 22 підлітків. Програма передбачає, що волонтери чергують у двох музеях упродовж вихідних. Зміна однієї особи триває лише 2 години. У Музеї мистецтва імені Гіршгорна щосуботи з 10ї до 14ї години вони ведуть проект для батьків з дітьми до 10-ти років “Позич книжку”. Ідея проекту в тому, що сім’я може позичити на певний час сумку з дитячої книжкою та кількома іграшками, розташуватися навпроти певного твору в музеї, читати, бавитися, малювати і розмовляти про мистецтво. Підлітки-волонтери мають зацікавити таку потенційну сім’ю програмою, оформити видачу книги, порадити, як краще розташуватися, вміти розповісти про мистецтво на виставці, в якій вони працюють, а також добре орієнтуватися у цілому приміщенні музею.

Для цього підлітки цілу суботу присвятили підготовчому волонтерському тренінгу, а також отримали цілу папку матеріалів для читання. На тренінгу йшлося також і про другий проект підлітків-волонтерів — роботу в Національному музеї американської історії на виставці про колекціонування книжок. Завдання учнів — просто бути поруч, щоб відповідати на питання відвідувачів, а також провокувати останніх брати участь в інтерактивній діяльності (як-от голосуванні за той тип предметів, який відвідувач колекціонує чи хотів би колекціонувати).

Іншим типом важливої волонтерської діяльності для підлітків є участь у Підліткових радах музею. Такі ради створено насамперед з метою зробити музей ближчим для молодіжної аудиторії загалом, користуючись порадами її представників. Крім інспекції різних музейних програм чи ідей на предмет інтересу для молоді, Підліткові ради мають власний розпорядок. Наприклад, під час своїх зустрічей вони ведуть бесіди на теми, відповідні до профілю музею, дебатують, творять щось руками, знайомляться з митцями чи істориками. У Національній портретній галереї така рада відповідає також за організацію музейної вечірки для підлітків в атріумі. На вечірці буде музика і танці, їжа та різні види знайомств із мистецтвом і портретами. Представники Підліткової ради називаються послами музею на таких подіях. У Національному музеї будівництва Підліткова рада, крім загальної співпраці з музеєм, також створює події для підлітків, а ще серед її завдань — близько познайомиться з різними музейними професіями.

У деяких музеях підлітки беруть участь у програмах чи літніх таборах, де спільно опрацьовують певну тему, а тоді мають її представити у формі виставки, під яку музей виділяє окреме приміщення і рекламує, як будь-яку іншу виставку у своїх стінах. Наприклад, у Національному музеї будівництва підлітки працюють над проектом “Досліджуємо місце, де ми живемо”, результати якого потім виставляють в музейній галереї. У Національній портретній галереї підлітки ведуть театралізований проект “Портрети говорять”, де мають обрати певного персонажа і стати його голосом — провести ціле дослідження, щоби дати можливість персонажу на портреті у креативниий спосіб розповісти про “себе” на публічній презентації проекту.

Музеї також пропонують підліткам пройти стажування в музеї — нерідко ці стажування передбачають невеликий заробіток. Часто пропозиція стажування актуальна влітку перед переходом у випускний 12-й клас, але може тривати і посеред року (скажімо, 2 години раз на тиждень). Стажування передбачає не просто занурення в закулісну роботу музею і можливість побачити все зсередини, але також школяр чи група школярів обов’язково залучені у конкретному проекті. Наприклад, в музеї “Історичне товариство Міннесоти” підлітки можуть навчатися фотографувати під керівництвом досвідченого ментора, а потім музей їхні фото виставить у своїй галереї. Важливо, що темою фоторобіт має бути індіанська культура — знайомство з нею через розмови, лекції та призму фотоапарата цілком відповідає профілю музею.

На оплачуване стажування підліткам можна податися і до Смітсонівського Інституту. Наприклад, стипендія Бенджміна Лолеса передбачає, що стажер-старшокласник за 5 робочих тижнів улітку познайомиться з поняттями “залучення відвідувачів”, “дизайн виставок” та зрозуміє як найкраще розповідати історії про музейні предмети й людей, з ними пов’язаних. Фіналом стажування є презентація вивченого стажером у будь-якій формі.

Чимало стажувань, пов’язаних з лабораторними дослідженнями та знайомствами з науковцями, пропонують підліткам природознавчі та інші наукові музеї. Важливо, що музеї не шкодують зусиль на залучення молодого відвідувача, вірять в його величезний потенціал, довіряють йому як співавтору, інвестують у його навчання, а головне — не сприймають дітей як порожні посудини, які треба заповнити знаннями. Навпаки — вони завжди готові чути голос підлітка. А знання і досвіди здобуваються й міцно закріплюються у процесі.

Рябчук Софія
- досліджує культурний розвиток дитини, креативне мислення, музейну освіту. Едукаторка, перекладачка, мама трьох дітей. Зараз вивчає дитячі програми у музеях США як стипендіатка Fulbright Research and Development Program at the Lemelson Center for the Study of Invention and Innovation (Smithsonian Institution) у Вашингтоні.