7 способів розвивати творче мислення дитини

Мистецтво для внука: як ми впливаємо на дітей через бабусь
07.04.2017
«День тихого мистецтва»: чого можна навчитись у дітей?
27.04.2017
Show all

Нерідко батькам би хотілося, щоб їхні діти були креативними. Знаходили нестандартні рішення проблем, вільно себе почували у всіх сферах мистецтв, мали відчуття стилю і займалися цікавою справою, до якої підходили творчо. Але не менше нам хочеться, щоб діти слухали нас і вчителів, слідували чіткому розпорядку дня і правилам, не створювали нікому проблем, не відволікали від важливих справ і навіть одягалися так, щоб милувати наше око. Тільки все це не про креативність. Бо креативна дитина зовсім «не зручна», вона не любить послуху і робити так, як інші.

Творче або креативне мислення — це нестандартний, оригінальний тип мислення, здатний привести до несподіваних рішень чи нових відкриттів. Воно потрібне у кожній професії: в ІТ, в торгівлі, військовій справі, журналістиці, юриспруденції.

Натомість сучасна система освіти побудована так, щоби плекати не креативних людей, а добрих виконавців. Вони мають беззаперечно підкорятися волі вчителя (начальника), не ставити зайвих питань, ретельно виконувати уроки (роботу), які для них визначив хтось інший.

Це стосується не лише української системи освіти. У 1990-х роках у США досліджували, наскільки діти різного віку використовують свій творчий потенціал. Результати показали, що у віці 3-5 років діти мислили креативно у 98% випадків. Згодом тих самих дітей перевірили у віці 8-10 років — лише 32% з них використовували вповні свій творчий потенціал. Група 13-15-літок мислила творчо лише у 10% випадків. А велика вибірка 25-літніх — лише у 2% випадків.

Такий результат може свідчити про те, що ми вчимо дітей все «робити правильно» і не шукати власних відповідей і рішень. А коли є єдино правильний шлях — починаєш панічно боятись помилок. Ми порівнюємо дітей між собою і рівняємо на «кращих» (зокрема, відкритою системою оцінок). Не заохочуємо ставити запитання (особливо незручні), фантазувати та вигадувати. Тобто, власноруч притуплюємо природний інтерес до світу. Єдине цікаве, що їм залишається — це віртуальний світ комп’ютерних ігор чи фільмів. А потім дивуємось, що дитина «нічого не хоче, крім комп’ютера».

І хоча чимало вчителів намагаються розвивати дитячу креативність, їм нелегко боротися з системою, та ще й знаходити на це час в геть перевантаженій навчальній програмі. Тому дуже важлива роль у цьому процесі лягає на плечі батьків.

То що нам робити, щоб наші діти росли креативними? Адже, на відміну від м’язів, «наростити» творчий потенціал не так легко. Але можливо. І не просто можливо, а цей процес ще й приносить чимало задоволення. І батьки, і діти відчувають велике задоволення від спільного розвитку й від інтенсивно проведеного часу разом. Часу, який обов’язково залишиться теплим спогадом у серці дитини.

Запропоновані 7 способів розвивати творче мислення дитини не є взаємовиключними. Навпаки, найкраще дотримуватися їх усіх, бо вони доповнюють одні одних. І це не так важко, як може здатися на перший погляд:

Спосіб №1: не обмежуйте безліччю правил

Як не дивно, дослідження сімейного укладу в родинах особливо креативних підлітків, надруковане в американському Journal of Creative Behaviour, засвідчило, що більшість цих родин ставило перед дітьми не більше одного правила. На противагу 5-6 правилам у «нетворчих» родинах. Тобто, розмірений порядок і чітко розписані обов’язки не сприяють креативності. Так, дітям потрібні рамки — почуття певних рамок тотожне почуттю безпеки. Але краще, коли вони достатньо широкі. Наприклад, що «в нашій сім’ї — не б’ються» (працює тільки, коли батьки підкріплюють слова власним прикладом).

А от що стосується особистих інтересів та сфер відповідальності дитини, то хай в межах цих рамок рішення приймає самостійно: «вигадайте, як поділити цю іграшку без бійки». Американський письменник Адам Грант це називає «цінності на противагу правилам». Наприклад, цінністю є те, що «в нашій сім’ї цінують відповідальне ставлення до обов’язків і потреб». А свої правила дитина має встановити сама: «Скільки тобі треба часу на домашні завдання?» Або «В нашій сім’ї цінується прагнення досягати високих результатів в улюбленій справі — чим ти хочеш займатися?» (див. спосіб №5). Тут ідеться також про зміцнення довіри до дитини і стимулювання почуття відповідальності.

Спосіб №2: знайомте дитину з культурою і мистецтвами:

Британський освітянин Кен Робінсон поділяє шкільні дисципліни у сприйнятті батьків так:

  • найважливішими для більшості здаються точні науки і мови
  • середньо важливими є гуманітарні науки (історія, географія, правознавство)
  • найменш важливими вважаються всі види мистецтв.

Нейролінгвістка Тетяна Чернігівська іронічно порівнює ставлення людей до культури і мистецтв як до десерту — мовляв, можна «поласувати» після стейка, або й ні. Натомість, сучасні дослідження діяльності мозку свідчать про зовсім протилежне. Наприклад, слухаючи музику, наш мозок працює в такому режимі, який за інших обставин ніколи і не «включається». Він значно інтенсифікує свою роботу і вибудовує нейронні зв’язки так, що в старості позбавить хвороби Альцегеймера. Тобто, мистецтво — це не «десерт», це зовсім інший вид «корисної їжі».

Мистецтва якнайкраще сприяють розвитку творчого потенціалу. Вони демонструють, як здатна літати уява, вибудовують тонкі емоційні зв’язки, провокують створення асоціативних рядів та творять образи — а цього часто бракує у повсякденному житті. Два рядки вірша здатні викликати в уяві цілу історію про переживання персонажа, зображення руки чи нахил дерева на картині — передати емоцію людини, мовчанка актора чи жест танцюриста — всю інтенсивність почуттів героя. Діти здатні відчувати і вловлювати все це значно більше, ніж ми від них очікуємо. Мистецтва глибоко надихають дітей, спонукають імітувати дорослих чи творити щось своє, а часом чинять такий несподіваний вплив, який може навіть визначити їхню майбутню професію.

Крім того, слухання, читання, споглядання — це види діяльності, які змушують зупинитися, вникнути, задуматися, виховують посидючість та глибину сприйняття, такі важливі для креативного мислення.

Спосіб №3: грайте з дітьми

Крім контакту з різними видами мистецтв і власних проб створити подібне, розвивати фантазію й образне мислення можна також через гру. Фактично, усі дитячі ігри — це безперервна креація. Батьки можуть їх спрямовувати у певне русло, провокуючи мислити нестандартно: вигадувати з дітьми казки й історії, найбільш небувалі ситуації, малювати неіснуючих тварин, літати в уяві на далекі планети, писати пісні про власні пригоди чи просто читати дітям книжки. Участь дорослого у таких іграх надає грі особливого статусу (подібно до мистецтв, що їх теж творять дорослі) — гра не асоціюється з чимсь інфантильним, що треба «перерости», бо дорослі таким не займаються.

Спосіб №4: вигадуйте варіації

Це теж одна з ігор на розвиток фантазії, але дуже важлива, тому займає тут окреме місце. Вимірювання варіативного мислення використовують у тестах для визначення рівня креативності. Це коли людині пропонують знайти якомога більше застосувань одного предмета (наприклад, олівця) аж до найдивніших. Варіативне мислення не тотожне креативному, але є його головною передумовою. Це дуже корисна вправа і для дорослого, і для дитини, яка може стати спільною грою. Наприклад, можна по черзі називати предмети у природі, які бувають певного кольору (напр., синього) чи якоїсь форми (напр., трикутної), або вигадати якнайбільше страв, які можна зробити з продуктів, наявних в холодильнику. Варіативне мислення цілком піддається тренуванню.

Спосіб №5: покажіть різноманіття занять

Дитині буде значно легше зорієнтуватися у власних інтересах, якщо дорослі їй в цьому допоможуть. У кожної дитини завжди є кілька талантів — просто має бути хтось, хто їх помітить, розкриє і допоможе розвивати. Дорослому варто якнайбільше всього показати дитині. Музичні театри чи магазини музичних інструментів проводять спеціальні заняття для дітей, де знайомлять з різними інструментами, спортивні школи мають дні відкритих дверей. Такі дитячі фестивалі, як «Арсенал ідей» в Києві чи «Дитячий Форум» у Львові, на кілька днів збирають на одній території організації, які працюють з дітьми в найрізноманітніших сферах. Та й, зрештою, дуже багато всього можна знайти просто в інтернеті.

Сьогодні у світі як ніколи важлива міждисциплінарність — а це не що інше, як творчо поєднані між собою моделі з різних сфер діяльністі. Сьогодні актуальна не лише глибина володіння якимсь предметом — її має доповнювати широта поглядів, знання з інших близьких чи далеких сфер. І нерідко такими сферами є мистецькі: відомо, що нобелівські лаурети у сфері точних наук у порівнянні з іншими людьми у 22 рази частіше займалися театром чи танцями, у 12 разів частіше писали вірші і прозу, у 7 разів частіше творили картини і скульптуру, вдвічі частіше займалися музикою. Тобто, ширший погляд на світ є важливою передумовою для креативного поєднання найнесподіваніших аспектів цього світу.

Спосіб №6: формуйте позитивне сприйняття світу

Здавалося б, який зв’язок між творчим і позитивним мисленням? Прямий. Позитивне мислення — це не лише невитравний оптимізм, але й здатність мислити продуктивно. Оптиміст в будь-якій ситуації шукає для себе корисну складову і способи її розвинути. І сам цей пошук — вже чистого роду креативність, яку можна плекати і помножувати.

Спосіб №7: не перевантажуйте дітей

Це найважче зробити після всього сказаного, але дуже важливо — кожна дитина має мати час на роздуми, на відпочинок і вільну гру. Вони є обов’язковою умовою для роботи креативного мислення. Про гру як елемент креативності ми вже говорили у сп. №3. Про важливість «розсіяного» або незосередженого способу мислення багато розповідають викладачі Каліфорнійського університету в своєму найпопулярнішому у світі онлайн курсі «Як навчити вчитися». Вони стверджують, що такий спосіб мислення є критично потрібним для креативних рішень і кращого запам’ятовування. Режим «розсіяного» мислення обов’язково треба чергувати з так званим «зосередженим» типом мислення, бо він сягає в інші, незадіяні в зосередженому стані сфери мозку. Режим «розсіяного» мислення ми свідомо вмикаємо під час робочих мозкових штурмів, коли обмінюємось різними — до найдивніших — думками й ідеями, які здатні надихнути колег на дуже креативну назву чи рішення проблеми.

Тож творчому мисленню потрібен постійний розвиток і джерело енергії, широта поглядів, оптимізм, а також відпочинок. Надихайтесь!

Матеріал вперше опубліковано на Українська Правда. Життя 23.02.2016 року

Рябчук Софія
Кураторка дитячих проектів у сфері культури, дослідниця питань розвитку дитини, едукаторка, перекладачка. Стипендіатка програми "Gaude Polonia" у Варшаві